Карлос Руїс Сафон «Ігри янгола»

Я довго не могла написати цей відгук. Вражень після читання було багато, але слів, щоби їх виразити, бракувало. Та й зараз, я не певна, що зможу передати все, що відчула.

Сюжет книжки розвивається довкола життя молодого талановитого письменника Давида Мартіна. Життя, сповненого розбитих сподівань, болю від зради, віри в щасливе майбутнє.

Давид Мартін вразливий. Як кожний митець. Йому заздрять замість того, щоб порадіти першим успіхам, його виживають з газети, найкращий друг уводить кохану дівчину, видавці прагнуть висотати останні сили… Словом, радісного мало. Тільки-но починаєш на щось сподіватися, аж тут знову все ламається.

Роман можна описати одним єдиним словом – «La tristeza», що означає тугу, печаль. Це слово, приспівом, червоною ниткою тягнеться крізь увесь твір.

Та, незважаючи на невеселі обставини, Давид йде далі, падає й знову піднімається. Герой схожий на танцівника фламенко. Чомусь у мене виник такий образ у голові. Різкі рухи, страждання, що викарбувалося на обличчі й нестримна жага дихати, рухатися, продовжувати танок життя.

Роман просякнутий містикою, відчуттям невідворотного, моторошними здогадками й поганими передчуттями.

Не варто вважати, що у Давида Мартіна немає справжніх відданих друзів. Чого вартий пан Семпере. Справжній святий. По-іншому й не скажеш. Страшно подумати, що б сталося з Давидом, якби доля не звела його з книгарем. Він – своєрідний янгол-охоронець, посланець світла.

Дуже сподобався образ Ізабелли. З них би могла вийти чудова пара. Не розумію, що герой знайшов в Крістіні. Не вірю що ця дівчина щира. Вона знехтувала коханням юнака, заради ситого життя. Отже не така вже й свята. Звичайнісінька курка. Ізабелла ж розумна, сильна духом, незламна, справжня, дарма, що надто молода.

Не вірю я в щирість таких, як дон Педро. Ні на початку роману, ні під кінець. Не вірю. Письменник мене в цьому не переконав.

А загалом книжка класна! Із тих, що я пам’ятатиму все життя. Геніальна, не побоюся сказати. Визначна. Буде перечитуватись, і не раз.

Тепер хотіла б сказати пару слів. Вже не про книжку. Ну, не зовсім про неї. Чудовий переклад, майстерний, легко читається. Однак, книжку погано розкупали.

В магазині я випадково її купила, давно хотіла, але не бачила. А тут дивлюся, стос книжок, багряна палітурка. Питаю у продавця, чи не Сафон. Він відповідає: «Так», але потім попереджає, що вона українською. Кажу, що це добре, і що все одно буду брати. Він відповідає, що пропонує людям, але вони відмовляються купувати, бо українською мовою. Що ж це з людьми? Вони ладні відмовитися від чудової книжки й читати різний непотріб, аби тільки не вчити мову, державну до речі. Шкода.